Що сталося
8 вересня 2026 року OpenAI заявила, що її моделі отримали результат щодо рівнянь Нав’є — Стокса, однієї із семи «задач тисячоліття» Математичного інституту Клея, за розв’язання якої належить приз $1 млн. Майже одразу математик Трістан Бакмастер публічно звинуватив компанію в «абсолютному академічному шахрайстві»: за його словами, OpenAI скористалася чернетками його роботи зі співавтором Левентом Альпьоге, тиснула на нього, вимагаючи прибрати Альпьоге з авторів, і натякала на кар’єрні наслідки. Компанія звинувачення відкидає.
Деталі
Рівняння Нав’є — Стокса описують течію рідини та газу. Нерозв’язане питання в них — чи може гладке розв’язання «вибухнути», тобто піти в безмежність за скінченний час. 15 серпня 2026 року Бакмастер і Альпьоге довели такий вибух для тривимірних рівнянь Ейлера — спрощеного варіанта без в’язкості. 3 вересня, за словами Бакмастера, він дізнався, що інформація про їхню роботу дійшла до OpenAI.
Позиція компанії: ні її дослідники, ні агенти не бачили роботи Бакмастера й Альпьоге до публічного релізу, приватних даних користувачів ніхто не переглядав. При цьому OpenAI визнає, що знеособлена статистика використання платформи могла брати участь у навчанні моделей. Сем Альтман захистив дослідника Себастьєна Бубека: той «діяв добросовісно і щедро» й зіткнувся з «необґрунтованими звинуваченнями в плагіаті». За версією Альтмана, робота почалася після чуток у мережі про те, що моделі Anthropic розв’язали задачу тисячоліття, а коли стало ясно, що команда Бакмастера закрила Ейлера, а не повний Нав’є — Стокс, OpenAI запропонувала суперникам публікуватися першими.
Окремий пункт: Бакмастер підозрює, що моделі вчилися на його завантаженнях у Codex, агентне середовище OpenAI для роботи з кодом. Чи вимикав він опцію відмови від навчання на своїх даних, публічно невідомо. Альпьоге, чиє авторство і стало предметом спору, працює в Anthropic — прямому конкуренті OpenAI.
Що це означає
Практичний висновок стосується не математиків, а будь-кого, хто завантажує в ШІ-сервіс незакінчену роботу. Навіть якщо лабораторія справді не читає приватних даних, залишається канал, який OpenAI назвала сама: знеособлені сигнали про використання платформи. Напрям дослідження може витекти не текстом, а самим фактом інтересу до теми — і опція відмови від навчання на своїх даних тут єдиний реальний захист, причому вмикати її потрібно до завантаження, а не після.
Другий ефект важчий і вже помітний. Володар Філдсівської премії Теренс Тао попереджає: «Навіть чутка про те, що хтось працює над задачею, може викликати колосальний обсяг зусиль із ШІ, щоб закатати її раніше, ніж початковий проєкт дійде до повного результату». За його словами, стимули тепер штовхають дослідників узагалі не ділитися перспективними напрямами, що «оберне назад багатовікову традицію відкритої науки».
Горизонт різний. Сам спір — питання тижнів: сторони публікують переписку та препринти, і розбирати їх буде спільнота, а не суд. Зсув звичок — питання років, і він не скасовується чиєюсь правотою в цьому конкретному випадку.
