ШІ-відео з померлими: NO FAKES Act, закони ЄС і України та як видалити фейк

Коротко (TL;DR)

• Привід свіжий і конкретний. 18 вересня 2026 року в X опублікували 13-секундний ШІ-ролик, виданий за «приватний запис» Робіна Вільямса 2013 року. До 23 вересня він зібрав близько 11 000 лайків, хоча нотатка Community Notes називала його діпфейком. 21 вересня донька актора Зельда Вільямс публічно зажадала дати батькові спокій. Це не той самий епізод, що її заклик у жовтні 2025 року.
• Єдиної відповіді, чи законні діпфейки померлих, немає. У США все вирішує штат, де жила людина: Каліфорнія захищає образ 70 років після смерті, Нью-Йорк — 40 років, а ШІ-репліки там захищені лише у виконавців. Федеральний NO FAKES Act на 26 вересня 2026 року схвалений комітетом Сенату, але законом не став.
• У ЄС з 2 серпня 2026 року діпфейк зобов’язані маркувати (ст. 50 AI Act, штраф до €15 млн або 3% світового обороту). Позначка не робить ролик дозволеним: це правило про прозорість, а не про згоду.
• В Україні окремого закону про діпфейки немає. Опора — ст. 308 Цивільного кодексу: зображення померлого показують за згодою дітей, вдови чи вдівця, а якщо їх немає — батьків, братів і сестер.
• Найшвидше ролик прибирає платформа, а не суд. YouTube приймає скаргу на ШІ-копію голосу й обличчя від близького родича померлого, в X окремого шляху для родини немає.
• Захистити образ близької людини можна лише заздалегідь: письмове розпорядження, призначений представник і офіційний канал зі справжніми матеріалами.

Фейкове «приватне відео» Робіна Вільямса: що сталося у вересні

ШІ-відео з померлими людьми — це ролики, у яких нейромережа змушує реальну, вже померлу людину говорити чи робити те, чого вона ніколи не говорила й не робила. Такий ролик називають діпфейком: це синтетичне відео, фото або аудіо, де обличчя чи голос підмінила модель. Свіжий приклад — вересень 2026 року.

18 вересня в X опублікували пікселізований 13-секундний кліп із підписом «приватний запис Робіна Вільямса 2013 року» (дату публікації наводить The Cool Down). Згенерований Вільямс каже, що «давно в індустрії» і «дещо бачив», а потім переказує теорію змови: «справжня еліта» нібито поклоняється «чомусь значно темнішому». Під роликом з’явилася нотатка Community Notes про те, що це діпфейк. Futurism 22 вересня нарахував понад 11 000 лайків і тисячі репостів, The Cool Down — близько 11 000 лайків на 23 вересня.

21 вересня, у понеділок, донька актора Зельда Вільямс відповіла в X:

«Це нібито “приватне відео” тата, де він міркує про змови, — очевидний ШІ, і навіть не надто переконливий. <…> Те, що його немає, не робить його вашою маріонеткою. Соромтеся».

Вона додала, що автору варто «залишити його в спокої й дати йому спочивати», а саму X назвала «смітником», де «здебільшого боти й люди, які охоче ведуться на ботів» (цитати за PinkNews і CBC). Futurism застерігає: не до кінця зрозуміло, чи Зельда мала на увазі саме цей 13-секундний кліп, хоча, зважаючи на його охоплення, це ймовірно. Робін Вільямс помер 11 серпня 2014 року у віці 63 років.

Чим цей випадок відрізняється від десятків «триб’ютів»: ролик не пародія і не данина пам’яті. Він приписує реальній людині погляди, яких та не висловлювала, і видає підробку за справжній запис. Саме ця межа — між вираженням і обманом — ключова для всіх законів нижче. Тому оцінка будь-якого такого ролика впирається в деталі: хто зробив, де опублікував, чи видає за правду і в якій країні жила померла людина.

Ринки прогнозів Polymarket і Kalshi: три суди в США та блокування в Україні

Надійність криптобіржі: Proof of Reserves, страховий фонд і ліцензії за 10 хвилин

Grok Imagine проти Veo 3.1 і Kling 3.0: що обрати для відео після закриття Sora

Chainalysis Global Crypto Adoption Index: Україна 7-ма зі 117 країн, Бразилія перша

Крипторинок 21–27 вересня: $999 млн за день у біткоїн-ETF і злам Bitget на $387 млн

Родина Робіна Вільямса проти ШІ-фейків: хронологія 2025–2026

Цю історію легко сплутати: більшість публікацій склеюють два різні епізоди в один. Розкладімо за датами.

Епізод жовтня 2025 року був про втому від нескінченних ШІ-«оживлень». Зельда тоді називала їх «переробленими хот-догами з людських життів» і порівнювала з «Людською багатоніжкою» контенту. Епізод вересня 2026 року — інший за природою: це цільова дезінформація, де померлому вкладають у вуста чужий порядок денний.

Між ними — показова іронія. У серпні 2026 року діти Вільямса зробили, здавалося б, усе правильно: повернули офіційний канал, щоб у шанувальників було «безпечне, перевірене місце» зі справжніми фото й відео. За місяць завірусився новий фейк. Офіційний канал допомагає тому, хто шукає оригінал, але не тому, хто натрапив на підробку у стрічці. Не зупинив підробку і траст: заборона до 2039 року стосується дозволених угод — реклами, голограм, вставки у фільми, — а анонімний автор нікого про дозвіл не питав.

Як роблять ШІ-відео з померлими: Veo, Kling і клонування голосу

Для такого ролика потрібні три шари: зображення, рух і голос. Про знаменитість вихідного матеріалу — сотні годин: фільми, інтерв’ю, концерти. Для звичайної людини вистачає кількох фотографій і голосових повідомлень.

• Картинка й рух. Модель «відео із зображення» бере одне фото й анімує його: кліпання, поворот голови, міміка. Сервіси, які пропонують оживити фото померлої людини, працюють саме так — докладніше про те, як влаштоване оживлення фото у відео нейромережею і що ламається в кадрі, ми розбирали окремо.
• Сцена цілком. Хмарні генератори на кшталт Veo 3.1 і Kling створюють ролик за текстовим описом і референсним кадром. За прайсом на 15 серпня 2026 року 13 секунд відео коштують близько $1,1 у Kling 3.0, $1,3 у Veo 3.1 Fast (720p) і $5,2 у Veo 3.1 Standard. Це одна генерація; з перегенераціями невдалих дублів сума зростає в кілька разів — розрахунок ціни секунди у Veo 3.1 і Kling ми робили окремо.
• Голос. Клонування голосу навчається на записах. У 2021 році режисер документального фільму «Roadrunner» Морган Невілл передав софтверній компанії близько дюжини годин записів Ентоні Бурдена й отримав ШІ-модель його голосу заради трьох фраз, які Бурден писав, але ніколи не промовляв уголос (The Hollywood Reporter із посиланням на The New Yorker).
• Склеювання. Синхронізація губ і монтаж. Короткий хронометраж і низька якість картинки ховають артефакти. Ролик із Вільямсом був коротким і пікселізованим, а голос у ньому Зельда назвала «роботизованим і жахливим».

Окрема гілка — локальна генерація відео на відеокарті. Відкриті моделі працюють на власному комп’ютері, і жодної хмарної модерації між автором і результатом немає.

Sora зі списку інструментів випала: Sora закрили 26 квітня 2026 року. Але її приклад корисний для розмови про захист.

Технічний захист існує, але не рятує. OpenAI входить до коаліції C2PA (Coalition for Content Provenance and Authenticity), тому ролики Sora містили метадані походження, які перевіряє інструмент Content Authenticity Initiative (CNET). З 2 серпня 2026 року в ЄС провайдери генеративних систем зобов’язані маркувати результат у машинозчитуваному форматі. Слабкі місця:

1. Метадані живуть усередині файлу й губляться під час перекодування або запису екрана.
2. На ринку є сервіси, які відкрито рекламують видалення водяних знаків із роликів Sora, Veo і CapCut.
3. Локальні моделі маркування взагалі не ставлять, якщо автор його не ввімкнув.

Підсумок: маркування допомагає сумлінному користувачеві позначити свій ролик, але не заважає несумлінному видати підробку за оригінал.

Що каже закон США: NO FAKES Act і права штатів після смерті

Коротка відповідь на питання, чи законні діпфейки померлих у США: федеральної заборони на 26 вересня 2026 року немає. Такі ролики оцінюють за законом штату, де людина жила на момент смерті: в одних штатах посмертне право на образ діє десятиліттями, в інших його немає зовсім. Федеральне регулювання ШІ у 2026 році взагалі складається зі шматків — від контролю над випуском топових моделей до окремих законів про діпфейки.

Статус NO FAKES Act на 26 вересня 2026 року

NO FAKES Act (Nurture Originals, Foster Art, and Keep Entertainment Safe) — це федеральний законопроєкт про право людини на свій голос і зовнішність проти несанкціонованих цифрових копій. Першу версію внесли у 2024 році, другу — у квітні 2025-го. Чинна редакція називається NO FAKES Act 2026 (S. 4591):

• 20 травня 2026 — внесена до Сенату (сенатори Кріс Кунс і Марша Блекберн, усього 15 співавторів від обох партій); до Палати представників того ж дня внесено близнюка H.R. 8915.
• 18 червня 2026 — комітет Сенату з питань судочинства одноголосно схвалив законопроєкт.
• 24 червня 2026 — опубліковано текст у редакції комітету (Calendar No. 446).
• На 26 вересня 2026 голосування всього Сенату не було, H.R. 8915 не вийшов із комітету. Законом проєкт не став.

Що NO FAKES Act дає померлим та їхнім спадкоємцям

За офіційним текстом редакції комітету від 24 червня 2026 року:

• Право на цифрову репліку голосу й зовнішності — це майнове право, яке не припиняється зі смертю. Його успадковують, ліцензують і передають за заповітом. Право діє незалежно від того, померла людина до чи після ухвалення закону.
• Строк після смерті — 10 років. Далі право продовжується п’ятирічними періодами, якщо правовласник доведе дозволене публічне використання образу за два роки до завершення строку. Продаж фільмів і записів із людиною зараховується як таке використання. Жорстка стеля — 70 років після смерті.
• Реєстрація. Продовження реєструють у Бюро авторського права США (Register of Copyrights). Для тих, хто помер щонайменше за 10 років до ухвалення закону, є окремий пункт: правовласник може зареєструвати продовження не пізніше ніж за 90 днів після набрання законом чинності, якщо доведе використання образу за два роки до ухвалення.
• Винятки: новини, документальне або біографічне зображення (якщо його не видають за справжній запис), коментар, критика, наукова робота, сатира, пародія і побіжне використання.
• Дисклеймер не рятує. Напис «це неавторизована ШІ-копія» за текстом законопроєкту не є захистом у суді.
• Платформи мають видаляти ролик за повідомленням «так швидко, як технічно можливо», а майданчики, що здебільшого публікують користувацькі завантаження, — ще й блокувати повторні завантаження за цифровим відбитком.

Замість статутної суми можна вимагати фактичні збитки плюс прибуток порушника — береться більше. Позов подають протягом трьох років від моменту, коли порушення виявили.

Розберімо на випадку Вільямса. Він помер у 2014 році, більш ніж за 10 років до можливого ухвалення закону, тож до нього застосовний пункт про 90-денну реєстрацію. Його фільми продаються й стримляться, тому умова про використання, судячи з тексту, виконувана. Два застереження. Перше: за трастом права на образ заповідано фонду Windfall Foundation, тож реєструвати право й судитися довелося б фонду, а не дітям. Друге: закон набирає чинності через 180 днів після ухвалення й карає лише за дії після ухвалення, тож вересневий ролик 2026 року під нього заднім числом не потрапив би.

Закони штатів: Каліфорнія і Нью-Йорк

Поки федерального закону немає, працюють закони штатів, і різниця між ними величезна.

У Каліфорнії Цивільний кодекс (§ 3344.1, Astaire Celebrity Image Protection Act) продовжує право на образ на 70 років після смерті. У вересні 2024 року поправка AB 1836 прямо поширила його на цифрові репліки померлих в аудіовізуальних творах і звукозаписах: той, хто створює чи поширює таку репліку без згоди, відповідає на суму щонайменше $10 000. Винятки — новини, спорт, коментар, критика, сатира, пародія, побіжне використання, а також документальне й біографічне зображення, якщо воно не створює хибного враження справжнього запису.

Що це означає для Вільямса. Він жив і помер у своєму будинку в Тібуроні, Каліфорнія. Тому до ролика потенційно застосовні § 3344.1 і AB 1836: репліку видано за «приватний запис», і документальний виняток, судячи з тексту, її не покриває. Правом розпоряджається фонд Windfall Foundation. Це прочитання тексту, а не юридичний висновок: результат вирішив би суд, а автора ролика ще треба встановити.

У Нью-Йорку § 50-f має два поверхи. Образ будь-якого померлого мешканця штату з комерційно цінним образом не можна без згоди використовувати в рекламі й на товарах. Заборона на цифрові репліки у фільмах, записах і живих виступах стосується лише виконавців — акторів, співаків, танцівників, музикантів. Строк — 40 років після смерті, а судитися правонаступник може лише після реєстрації в держсекретаря штату. 11 грудня 2025 року закон розширили: прибрали вимогу доводити, що репліка може ввести публіку в оману щодо дозволу, і застереження, за яким помітний дисклеймер рятував від відповідальності.

Звідси «лотерея штату»: кар’єра в Голлівуді не допоможе, якщо людина померла в штаті без власного закону. Федеральний законопроєкт, якщо його ухвалять, витіснить закони штатів про цифрові репліки у творчих роботах. Виняток — норми, чинні на 2 січня 2025 року. Каліфорнійський AB 1836 від 2024 року під цю дату потрапляє. У Нью-Йорку зберіглася б редакція на цю дату, а грудневе розширення 2025 року, за нашим прочитанням, може бути витіснене.

Де закінчується свобода вираження: тест Rogers v. Grimaldi

Де закінчується свобода вираження й починається порушення, американські суди часто вирішують за прецедентом Rogers v. Grimaldi (Другий апеляційний округ). Використання образу в творчому творі захищене, якщо воно художньо доречне і явно не вводить в оману щодо джерела чи схвалення. Нейтральний триб’ют може пройти цей тест, а ролик, виданий за справжній запис або з натяком на схвалення товару, — ні. У 2023 році Верховний суд США у справі Jack Daniel’s v. VIP Products звузив цей тест: він не працює, коли чужий знак використовують як позначення власного товару. За даними Wake Forest Journal of Law & Policy, опублікованих рішень, де суди Каліфорнії чи Нью-Йорка застосували б посмертні закони до ШІ-реплік, поки немає.

Критика NO FAKES Act: кого законопроєкт захищає слабко

Законопроєкт має серйозних критиків. Їхні головні аргументи:

1. Тягар патрулювати інтернет лягає на жертву: платформа реагує лише на повідомлення.
2. Представники померлого можуть видавати розмиті ліцензії, і компанії отримують широку свободу використовувати репліку.
3. Продовження через «активне використання» підштовхує спадкоємців тримати образ на ринку, а не поважати волю померлого.
4. Для звичайної людини, чий образ не використовувався комерційно, посмертний захист за цією логікою закінчується через 10 років.

Закон в ЄС і Україні: маркування діпфейків і право на образ

У Європі та Україні логіка інша: там немає спеціального посмертного права на цифрову копію, натомість є обов’язок маркування (ЄС) і загальне право на зображення (Україна).

ЄС: стаття 50 AI Act

Стаття 50 AI Act застосовується з 2 серпня 2026 року. Що вона вимагає:

• Провайдери генеративних систем зобов’язані маркувати результат у машинозчитуваному форматі, щоб його можна було розпізнати як створений ШІ.
• Ті, хто публікує діпфейк, зобов’язані розкрити, що зображення чи відео згенеровано або змінено. Для художніх і сатиричних робіт достатньо розкриття, яке не заважає показу.
• Штраф — до €15 млн або 3% світового річного обороту, залежно від того, що більше.
• Відстрочка до 2 грудня 2026 року для машинозчитуваного маркування в систем, які були на ринку до 2 серпня (за розбором Paul, Weiss).

Головне, що варто розуміти: AI Act не дає родині права заборонити ролик. Він вимагає прозорості. Посмертне право на образ у ЄС — справа національних законів країн-членів, і воно в них різне.

Україна: статті 303 і 308 Цивільного кодексу

Окремого закону про діпфейки в Україні на 26 вересня 2026 року немає. Працюють загальні норми Цивільного кодексу:

• Ст. 308, ч. 1: фотографію та інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можна публічно показувати, відтворювати й поширювати лише за її згодою, а в разі смерті — за згодою осіб, визначених ч. 4 ст. 303.
• Ст. 303, ч. 4: це діти, вдова або вдівець, а якщо їх немає — батьки, брати й сестри.
• Вони ж можуть відкликати згоду, яку людина дала за життя (ст. 308, ч. 1).
• Ст. 298 зобов’язує шанобливо ставитися до тіла померлого й місця поховання. Про зображення вона прямо не говорить, тож опора для справи про діпфейк — саме ст. 308.

Сіра зона очевидна: кодекс писали до генеративних моделей, і чи вважається ШІ-відео «іншим художнім твором, на якому зображено фізичну особу», вирішить суд. Прямої судової практики щодо ШІ-відео з померлими ми не знайшли. Якщо ролик використовують для шахрайства або ганьблять ним живих родичів, у гру вступають інші норми — це вже питання до юриста.

Порівняння юрисдикцій: образ померлого в США, ЄС і Україні

Чому позначка Community Notes не зупиняє вірусний діпфейк

Community Notes — це краудсорсингові нотатки в X: користувачі пишуть пояснення до допису, і його показують, лише коли нотатку схвалять учасники з різними поглядами. Механізм корисний, але повільний, і він нічого не видаляє.

Цифри це підтверджують. Дослідження Digital Democracy Institute of the Americas (липень 2025 року, за даними Fortune і AFP) показало, що понад 90% нотаток узагалі не публікуються і «застрягають у підвішеному стані». Автори окремо зазначили, що навіть прискорені строки «надто повільні для реальності вірусної дезінформації, яка поширюється за години, а не тижні».

Випадок Вільямса — наочна ілюстрація. Нотатка з’явилася й прямо назвала ролик діпфейком, а він однаково зібрав близько 11 000 лайків до 23 вересня 2026 року. Позначка стоїть під відео, але відео й далі показують, репостять і цитують.

Це не збій, а закладена логіка. Ще у 2019 році Twitter анонсував підхід до синтетичних медіа: позначати такі дописи, попереджати перед репостом і давати посилання на контекст, але не видаляти автоматично (TechCrunch). X і досі видаляє підробку, лише якщо вона обманює й може завдати шкоди. Окремої форми, через яку родина померлого попросить прибрати ШІ-копію, в X немає: форма для родичів стосується кадрів самого моменту смерті.

В інших платформ модель жорсткіша:

• YouTube розглядає скарги, коли «хтось використовує ШІ, щоб змінити чи згенерувати ваш голос або зображення», і прямо дозволяє подати таку скаргу близькому родичу померлого.
• TikTok у правилах 2026 року вимагає маркувати реалістичний ШІ-контент із людьми. Немаркований ролик можуть видалити чи обмежити, а ШІ-контент, що вводить в оману або шкодить людям, заборонений узагалі.

Як поскаржитися й видалити діпфейк померлого: покрокова інструкція

Порядок дій для родини, яка натрапила на ШІ-ролик із померлим родичем. Правило одне: спершу платформа, потім юридичні кроки — так швидше.

1. Збережіть докази. Посилання на допис, скриншоти з датою та іменем акаунта, кількість переглядів. Збережіть сторінку у вебархіві. Не репостьте ролик навіть з осудом: це додає охоплення.
2. Визначте, хто подає скаргу. YouTube приймає скарги за померлого від найближчих родичів або законного представника після підтвердження смерті. Підготуйте свідоцтво про смерть і документ про спорідненість.
3. Поскаржтеся на платформі — шляхи різні:

1. Перевірте авторські права. Якщо в ролик вклеєно кадри з фільмів, інтерв’ю чи концертів, правовласник — студія, телеканал, лейбл — може подати скаргу щодо авторського права (DMCA). Родина зазвичай не володіє цими кадрами, але може попросити правовласника втрутитися.
2. Юридична вимога. В Україні — письмова претензія автору й платформі з посиланням на ст. 308 ЦК, далі позов. У США — закон штату про посмертне право на образ, якщо він є в штаті, де жила померла людина. На цьому кроці потрібен юрист.
3. Інтимний контент — окремий режим. Для інтимних ШІ-зображень у США діє TAKE IT DOWN Act: платформа зобов’язана видалити такий контент протягом 48 годин після коректного запиту. Федеральна торгова комісія (FTC) почала перевіряти виконання в травні 2026 року, після року на впровадження. Запит подає зображена людина або її представник, тому чи застосовний цей шлях до померлого, з тексту закону однозначно не випливає.

Готуйтеся до повторних завантажень: копії ролика з’являються на інших акаунтах. Просіть платформу видалити всі знайдені копії й додавайте посилання на кожну.

Де межа між пам’яттю і діпфейком: уроки grief-tech

Оживити фото бабусі для сімейного альбому й викласти ролик, де знаменитість говорить чужі слова, — технічно одне й те саме. Етично та юридично — різні речі. Ми звели ознаки в п’ять запитань:

Що більше відповідей у правій колонці, то ближчий ролик до діпфейку в юридичному сенсі. Ролик із Вільямсом потрапляє в праву колонку за всіма п’ятьма пунктами.

Індустрія цифрового «післясмертя» (grief-tech) — сервіси, що роблять чат-ботів і аватарів померлих за їхнім листуванням і записами, — зіткнулася з цими питаннями раніше за соцмережі. Дослідники Кембриджського центру Leverhulme (LCFI) у 2024 році назвали цю сферу «етичним мінним полем». В одному з їхніх сценаріїв хтось із дорослих онуків створює бота-«бабусю» без її прижиттєвої згоди, а після пробного періоду бот починає її голосом рекламувати доставку їжі. Рекомендації дослідників:

• питати згоду в людини до смерті, а не в родичів після;
• давати користувачам змогу вимкнути бота;
• продумувати гідне «вимкнення» бота аж до цифрового похорону.

Частина сервісів уже пропонує пункти «Do Not Bot Me» і розпорядження «Digital Do Not Reanimate» — явну заборону робити цифрову копію людини після смерті. Але універсальної юридичної сили проти третіх осіб такі застереження не мають: вони працюють усередині конкретного сервісу.

Історія Бурдена показує ще один урок: згода оточення — не те саме, що згода померлого. Режисер «Roadrunner» казав, що шукав дозволу на ШІ-голос. Друга дружина Бурдена Оттавія Бузія-Бурден публічно заперечила: «Я точно не та, хто сказав, що Тоні був би не проти». Невілл відповів: «Ніхто ніколи не висловлював мені заперечень». Згодом Оттавія визнала, що режисер, мабуть, щиро вважав, ніби отримав загальну згоду, а сама вона рано відсторонилася від роботи над фільмом (The Hollywood Reporter із посиланням на The New Yorker). Схоже, свідомо не збрехав ніхто, а волі самого Бурдена так ніхто й не дізнався.

Як захистити образ близької людини заздалегідь

Після смерті захищати образ складно: закон наздоганяє технологію частинами, а платформи реагують постфактум. Більше шансів у тих, хто підготувався заздалегідь.

1. Письмова воля щодо цифрового образу. Пропишіть у заповіті чи трасті, чи можна створювати ШІ-копії голосу й зовнішності. Як показує траст Вільямса, таке застереження зупиняє офіційні угоди, але не анонімів, тож його доповнюють наступними кроками.
2. Призначений представник. Укажіть, хто розпоряджатиметься образом і подаватиме скарги: платформи приймають їх від близьких родичів і законних представників. Документи про спорідненість і повноваження краще підготувати одразу.
3. Офіційний канал зі справжніми матеріалами. Як Instagram Вільямса: на нього можна послатися у скарзі й у коментарях під фейком.
4. Обережність із grief-tech. Перш ніж завантажувати голос чи листування близької людини в сервіс, прочитайте умови: кому належать дані й чи можна видалити модель. Шукайте сервіси з явною відмовою («Do Not Bot Me») і можливістю вимкнення.
5. Менше відкритих записів голосу. Для клонування потрібні записи: що менше довгих голосових повідомлень і відео лежить у відкритому доступі, то складніше зробити переконливу копію.
6. Реєстрація у США. Якщо федеральний законопроєкт ухвалять, правовласник зможе добровільно зареєструвати посмертне право в Бюро авторського права, а для продовження після 10 років реєстрація стане обов’язковою.

Ризики й сірі зони: чого закони про діпфейки померлих не вирішують

Навіть там, де закон є, він залишає діри. Ось що поки не працює:

• Анонімність і кордони. Автор ролика може жити в іншій країні, а судитися з анонімним акаунтом дорого й довго. Федеральний законопроєкт передбачає судові повістки платформам для встановлення порушника, але це ще не закон.
• Немає зворотної сили. Навіть якщо федеральний закон ухвалять, він не покарає за ролики, опубліковані до його ухвалення.
• Звичайні люди захищені гірше за знаменитостей. Каліфорнія і Нью-Йорк захищають передусім тих, чий образ має комерційну цінність. За федеральним законопроєктом посмертне право без комерційного використання припиняється через 10 років.
• Маркування легко зняти. Метадані C2PA зникають під час перекодування, водяні знаки видаляють спеціальні сервіси.
• Судової практики майже немає ні в США, ні в Україні, тож будь-який перший позов стане прецедентом із непередбачуваним результатом.
• Модерація платформ нерівномірна. Той самий ролик YouTube може видалити за скаргою родини, а X — лише позначити.

Часті запитання про ШІ-відео з померлими

Чи законно робити діпфейки з померлими людьми?

Єдиної заборони немає, але без згоди спадкоємців такий ролик у багатьох юрисдикціях порушує закон, якщо це не пародія, новина чи документалістика. У Каліфорнії ШІ-репліку померлого з комерційно цінним образом не можна використовувати без згоди правовласника 70 років. У ЄС діпфейк обов’язково маркувати. В Україні публічний показ зображення померлого потребує згоди дітей, вдови чи вдівця, а за їх відсутності — батьків, братів і сестер.

Чи може родина померлого вимагати видалення відео, якщо закону в її країні немає?

Так, через платформу. YouTube приймає скарги на змінений ШІ голос чи образ від близького родича померлого після підтвердження смерті. TikTok забороняє немаркований реалістичний ШІ-контент, що вводить в оману або шкодить людям. Якщо в ролику використано кадри з фільмів чи інтерв’ю, правовласник цих кадрів може подати скаргу щодо авторського права. Правила платформ часто працюють швидше й ширше, ніж закони окремих країн.

Чим діпфейк відрізняється від звичайного триб’ют-монтажу з архівними кадрами?

Триб’ют-монтаж збирають зі справжніх записів: людина в кадрі справді це говорила й робила. Діпфейк створює нові слова, рухи чи сцени, яких не було. Юридично це важливо: закон Каліфорнії та федеральний законопроєкт говорять саме про «цифрові репліки», тобто про створене заново, а документальне й біографічне використання обидва виводять з-під заборони, якщо його не видають за справжній запис.

Як зрозуміти, що відео зроблено ШІ, якщо позначки платформи немає?

Дивіться на деталі: неприродна міміка, «пливучі» зуби й руки, голос без дихання й інтонацій, як у Вільямса у вересневому фейку. Підозрілі дуже короткі ролики, пікселізація і підпис «приватний запис» без джерела. Перевірте метадані походження C2PA через інструмент Content Authenticity Initiative, але пам’ятайте, що їх легко стерти. Найнадійніше — звірити ролик з офіційним каналом людини чи її родини.

Коли NO FAKES Act може стати законом?

Точної дати немає. На 26 вересня 2026 року законопроєкт S. 4591 схвалений комітетом Сенату 18 червня й чекає голосування всього Сенату, а його близнюк H.R. 8915 не вийшов із комітету Палати представників. Далі потрібні голосування в обох палатах в однаковій редакції та підпис президента. Після підписання закон набере чинності через 180 днів і не діятиме заднім числом.