Банк, біржа і DeFi: хто тримає ключі, хто блокує і хто платить у разі банкрутства

Коротко (TL;DR)

Банк, централізована біржа і DeFi-протокол відрізняються не застосунком у телефоні, а відповіддю на чотири запитання: хто фізично тримає ключ, хто відповідає за помилку, хто може заморозити доступ і що стається, коли посередник падає. Дані актуальні на 27 серпня 2026 року.

• Ключ. У банку й на біржі у вас на руках вимога до компанії, а не самі гроші: за умовами користувацької угоди Celsius депозити увійшли до активів компанії, а вкладники опинилися незабезпеченими кредиторами. У DeFi ключ фізично у вас, і посередника, до якого можна висунути вимогу, просто немає.
• Помилка. Біржа закриває діру за власним рішенням, а не за обов’язком: Binance покрила крадіжку 7 000 BTC (близько $41 млн) 8 травня 2019 року з власного фонду SAFU, Bybit публічно зобов’язалася закрити приблизно $1,5 млрд після зламу 21 лютого 2025 року. У блокчейні «ремонт» за всю історію стався один раз і коштував розколу мережі.
• Блокування влаштоване дзеркально. Банк і біржа б’ють точково по людині. Протокол так не вміє: Aave Guardian ставить на паузу цілий ринок, а функції заморозити одного користувача в його правах доступу немає. Натомість емітент стейблкоїна знову б’є точково — Tether заморозив 7 268 адрес на $3,29 млрд, Circle — 372 адреси на $109 млн (2023–2025).
• Банкрутство. Банк платить за законом і в нормативний строк: 600 000 грн в Україні, €100 000 у ЄС, $250 000 у США. Біржа платить у черзі й роками: у Celsius повернення дійшло до 64,9% станом на 20 серпня 2025 року, у Mt.Gox дедлайн виплат продовжено вже втретє — до 31 жовтня 2026 року.
• Заголовок «кредитори FTX отримують 119%» вводить в оману: вимоги зафіксовані за цінами листопада 2022 року, тобто за нижньою точкою ринку.
• Самостійне зберігання не дає імунітету від блокування, якщо позиція номінована в USDT або USDC: рубильник у емітента токена, а не в протоколу.

Далі — чотири осі по черзі, з датованими кейсами і власним розрахунком на умовних $10 000.

Цей розбір — урок блоку «Вхід: з чого починається DeFi» курсу «DeFi: від першої транзакції до профі-стратегій».

Банк, біржа і DeFi-протокол: три моделі зберігання грошей

Три слова, які трапляться далі не раз. TradFi (traditional finance) — звичні фінанси: банк, брокер, платіжна система. CeFi (centralized finance) — криптосервіси, якими керує компанія: централізована біржа, кастодіальний гаманець, криптокартка. DeFi (decentralized finance) — фінансові операції, які виконує програма в блокчейні, а не компанія.

BINANCE COPY TRADINGКопітрейдинг на BinanceВідкрита статистика трейдерів, старт з $10, вимкнення одним кліком.Обрати трейдера

Централізована біржа — це компанія, яка веде внутрішній облік балансів клієнтів і тримає монети на власних адресах. Коли ви «купуєте біткоїн на біржі», у блокчейні зазвичай не відбувається нічого: змінюються рядки у внутрішній базі майданчика. Саме тому централізовані й децентралізовані фінанси реалізують однакові на вигляд операції геть по-різному — обмін, позика і депозит виглядають однаково в інтерфейсі та зовсім інакше у правовій і технічній частині.

Web3: що з обіцянок нового інтернету працює, а що лишилося вітриною

Оракул у блокчейні: хто повідомляє смарт-контракту ціну

Децентралізовані фінанси — це правила в коді: як влаштоване DeFi без банку

FinCEN пов’язала $12,7 млрд підозрілих операцій із криптоскамом скам-центрів Азії

Real yield та емісія у ставці DeFi: де 23,37% річних стають 0%

Англомовні добірки в жанрі «CeFi vs DeFi: pros and cons» і оглядові матеріали під запит «comparing centralized to decentralized finance» здебільшого закінчуються переліком переваг та недоліків: «зручно і є підтримка» проти «ви повністю контролюєте свої кошти». Це правда, але вона нічого не каже про ціну питання. Порівняння стає корисним лише тоді, коли кожен рядок підкріплений конкретним випадком: хто і коли що заморозив, кому й скільки повернули, через скільки років.

Зведена таблиця — якір усієї статті. Кожен її рядок далі розібрано окремо.

Зверніть увагу на асиметрію в передостанньому рядку. Вона і є найцікавішим місцем у порівнянні tradfi vs defi: «немає посередника» не означає «ніхто нічого не може заблокувати», бо рубильники в цих трьох моделях влаштовані принципово по-різному.

Хто тримає ключі: банк, біржа і ваш гаманець

Ключ — це довге число, яким підписується транзакція в блокчейні. Хто ним володіє, той і розпоряджається монетами: підпис неможливо підробити й неможливо оскаржити.

У банку ключа немає взагалі, там інша механіка. Ваш баланс — це запис у базі банку, зобов’язання перед вами. Юридично ви володієте правом вимоги, а не конкретними купюрами: банк пускає ці гроші в обіг, а вам гарантує повернення за договором і за законом про гарантування вкладів.

Централізована біржа влаштована так само, тільки договір м’якший. Монети клієнтів лежать на адресах майданчика, ваш баланс — рядок у внутрішній системі. Наскільки це серйозно, показав розбір справи про банкрутство Celsius: за умовами користувацької угоди депозити визнали частиною активів компанії, а клієнтів — незабезпеченими кредиторами. Тобто людина, яка вважала, що «її біткоїни лежать на рахунку», юридично опинилася в черзі за грошима компанії.

BINANCEДосі дивишся збоку?Ринок працює без вихідних. Рахунок на Binance відкривається за 2 хвилини.Почати зараз

DeFi-протокол ключів не зберігає. Монети лишаються на вашій адресі, а протокол отримує рівно той дозвіл, який ви йому видали підписом. Тут працює децентралізована біржа — обмін іде безпосередньо з вашого гаманця в пул, без проміжного рахунку в компанії. Uniswap Labs формулює це як властивість архітектури: у протоколу є «core features that cannot be altered, access that cannot be restricted, and no single or centralized points of control» — базові функції, які не можна змінити, доступ, який не можна обмежити, і відсутність єдиної точки контролю.

Звідси й правило «не твої ключі — не твої монети». Воно правильне, але має точну межу: правило говорить лише про доступ до самих монет, а не про імунітет від будь-яких обмежень. Власник ключа не залежить від рішення майданчика, але й далі залежить від емітента токена, яким володіє, — до цього повернемося в розділі про блокування.

Перевірити, у якій ви моделі, можна трьома запитаннями.

1. Чи бачите ви адресу і seed-фразу? Якщо застосунок показує баланс, але не дає секретної фрази і не дає підписати транзакцію — ключ не ваш.
2. Чи проходить операція через блокчейн? Якщо переказ усередині сервісу миттєвий і безкоштовний, отже, він не потрапив у мережу: це внутрішня проводка посередника.
3. Хто може відновити доступ? Якщо пароль відновлюється поштою та документом — доступом керує компанія. Якщо відновити може лише seed-фраза — доступом керуєте ви.

Проміжний випадок — web3-гаманець усередині застосунку біржі: інтерфейс біржі, а ключ водночас може бути вашим. Відрізняти такі продукти доводиться за тими самими трьома запитаннями, а не за назвою розділу в застосунку.

Хто відповідає за помилку: банк править, біржа вирішує сама, код — ні

Відповідальність за помилку в посередника і в коду різниться радикально, бо різниться сама природа запису. Баланс у банку й на біржі — це рядок у базі даних компанії: його технічно можливо змінити, тому питання «виправлять чи ні» вирішується правилами й перемовинами. Запис у блокчейні не належить нікому і не змінюється: смартконтракт виконує те, що в ньому записано, і не може зробити виняток для конкретної людини.

Нижче — чотири типи збою і те, чим кожен завершився на практиці.

Два випадки з біржами виглядають заспокійливо, але читати їх треба обережно. І 2019-го, і 2025 року збиток закрив сам майданчик власними коштами, і це було його рішенням, а не виконанням обов’язку. Прецедент є, гарантія з нього не випливає: та сама логіка так само дозволяє майданчику рішення не ухвалювати.

Кейс The DAO — єдиний за всю історію випадок, коли гроші в блокчейні повернули. І він же показує ціну питання: знадобилося не рішення компанії, а згода власників вузлів переписати історію мережі, після чого частина спільноти відмовилася й продовжила працювати на старому ланцюжку. Звідси точне формулювання міфу: «у DeFi помилку не можна виправити ніколи» — неправда, але виправлення коштує розколу мережі, а не заявки в підтримку.

Четвертий рядок — найчастіша побутова втрата і водночас найбільш недооцінена. Надсилання не на ту адресу не скасовує ні біржа, ні гаманець, ні розробник мережі: якщо в адреси немає активного власника, готового повернути монети, гроші зникли. У банку помилковий переказ принаймні адресований живій людині у відомій установі; у блокчейні адресат може бути просто набором символів, за яким немає нікого.

Хто може заморозити гроші: від закону до рішення емітента токена

Тут у більшості читачів стоїть хибна модель світу: «у банку заморозять, у DeFi — ні». Реальність складніша, і різниця не в тому, є блокування чи немає, а в тому, наскільки воно точне.

Держава через банк діє точково і за законом. Показовий масштаб дає Канада: за надзвичайним законом Emergencies Act від 15 лютого 2022 року заморозили 206 рахунків на $7,8 млн, і розморожування почалося одразу, щойно припинилася пов’язана з протестами активність, — ішлося про тижні, а не про роки. Точково, оборотно, з формальною підставою.

Біржа робить те саме простіше: акаунт — це обліковий запис у її системі, і заблокувати конкретного клієнта вона може за внутрішніми правилами, без звернення до блокчейну.

DeFi-протокол так не може фізично. В Aave є роль Guardian (Emergency Admin), і її повноваження описані в документації протоколу: «Holders of this role can pause and unpause the pool or an individual reserve» — власник ролі може поставити на паузу пул або окремий резерв. Функції «заморозити кошти користувача X» у правах доступу немає взагалі. Інструмент грубий: він вимикає ринок для всіх одразу або не вимикає ні для кого.

А тепер контрінтуїтивна частина. Найточніший рубильник у крипті — не в біржі й не в протоколу, а в емітента стейблкоїна. Токени USDT і USDC містять функцію блокування адреси й користуються нею активно. За розбором замороження стейблкоїнів за 2023–2025 роки Tether заблокував 7 268 адрес на $3,29 млрд (з них $1,75 млрд — у мережі Tron), Circle — 372 адреси на $109 млн.

Порахуймо різницю, бо самі по собі ці числа мало що кажуть. Tether заморозив у 19,5 раза більше адрес і в 30 разів більше грошей, ніж Circle. Середня ж заблокована сума на одну адресу зіставна: близько $453 тис. у Tether і близько $293 тис. у Circle. Тобто річ не в тому, що один емітент ловить велику рибу, а інший дрібну, — різниця в частоті застосування інструмента, а не в його калібрі. І більш ніж половина замороженого обсягу Tether (53%) припадає на Tron, найдешевшу мережу для переказів USDT.

Практичний висновок із таблиці незручний для обох сторін суперечки. Самостійне зберігання знімає ризик майданчика, але не знімає ризику активу: якщо ваші $10 000 лежать у USDT на власній адресі, точковий рубильник над ними все одно існує — просто в іншій конторі. Єдине, що виводить з-під точкового блокування повністю, — актив без емітента, у якого немає кому натискати кнопку.

Банкрутство посередника: тижні в банку проти років на біржі

Про суму страхування пишуть усі, про строк виплати — майже ніхто. А для людини, у якої гроші заморожені, строк часто важливіший за відсоток.

У банку обидві величини задані законом. В Україні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує 600 000 грн на вкладника в кожному банку, незалежно від кількості рахунків, а на час воєнного стану — 100% суми вкладу разом із відсотками, без верхньої межі (правило діє з 13 квітня 2022 року і ще три місяці після скасування воєнного стану). Для порівняння: у ЄС директива про схеми гарантування вкладів захищає €100 000 на вкладника в банку, у США FDIC — $250 000. Виплата йде в нормативний строк, а не за підсумками судового процесу.

У біржі немає ні того, ні іншого. Клієнт — незабезпечений кредитор, а строки задає справа про банкрутство. Чотири кейси різного віку показують розкид.

Mt.Gox. Крах у лютому 2014 року, втрачено 850 000 BTC. План розподілу — близько $9 млрд: 142 000 BTC (приблизно $8,95 млрд), 143 000 BCH (близько $55 млн) і 69 млрд єн (близько $432 млн). Виплати почалися 5 липня 2024 року, тобто через десять років. Дедлайн продовжували тричі, востаннє — до 31 жовтня 2026 року; станом на 28 жовтня 2025 року невиплаченими лишалися 34 689 BTC. Якщо рахувати від лютого 2014-го до чинного дедлайну, справа триває дванадцять років і вісім місяців і досі не закрита.

Celsius. Банкрутство в липні 2022 року, повернення кредиторам дійшло до 64,9% станом на 20 серпня 2025 року за цільового діапазону плану 67–85%. Розподілено близько $2,9 млрд у три раунди, у першому взяли участь понад 251 000 кредиторів. Від банкрутства до третього раунду минуло тридцять сім місяців.

FTX. План затверджено 7 жовтня 2024 року, 98% кредиторів отримують приблизно 103–120% від суми визнаних вимог, до розподілу $14,7–16,5 млрд. Саме звідси росте заголовок «кредитори отримали більше, ніж втратили», і саме тут потрібне застереження, якого майже ніде немає: вимоги зафіксовані за ринковими цінами листопада 2022 року, коли біткоїн та інші активи коштували істотно дешевше, ніж зараз. Формально це повернення з надбавкою, фактично — розрахунок за нижньою точкою ринку плюс два роки без доступу до грошей.

Knaken. Найсвіжіший випадок: нідерландську біржу оголосив банкрутом суд Роттердама 16 липня 2026 року, нестача клієнтських коштів оцінюється приблизно в €7 млн, суд відхилив запропонований біржею план виплат і призначив незалежного управителя майном. Минуло шість тижнів, і ні відсотка повернення, ні строку й далі немає — хоча справа йде вже в європейському регуляторному контурі. Докладний розбір цього сюжету — у матеріалі про хвилю банкрутств криптобірж під MiCA.

DeFi-протокол у цьому ряду посідає окреме місце: банкрутувати його нічого. Банкрутство — це процедура над особою, компанією чи людиною, а в коду в блокчейні такого статусу немає: висувати вимогу немає до кого і відкривати справу немає проти кого. Якщо компанія-розробник закриється, код виконуватиметься далі, а ваші монети лишаться на вашій адресі. Зворотний бік рівно той самий: не існує юрособи, до якої можна висунути вимогу, і суду, у якому можна стати в чергу.

Ціна самостійності: власний розрахунок на умовних $10 000

Зведімо все сказане в одну арифметику. Умова: у людини є $10 000, і вона обирає, де їх тримати. Рахуємо три речі — скільки захищено за законом, скільки реально довелося б чекати за історичними кейсами і скільки сторін можуть відібрати доступ без її участі.

Із цієї таблиці вилазять три речі, яких немає у звичайних порівняннях.

Втрата вимірюється не тільки відсотком, а й часом. У випадку Celsius власник умовних $10 000 недоотримав $3 510 і на додачу не мав доступу до грошей тридцять сім місяців. Якби йшлося про банк, ліміт закрив би всю суму в нормативний строк. Різниця між «повернули 64,9%» і «повернули все» — це одна цифра; різниця між «через місяць» і «через три роки» — зовсім інша, і в побутових рішеннях вона зазвичай важить більше.

Повернення понад 100% не означає, що ви у плюсі. У FTX номінал вимоги зафіксовано за цінами листопада 2022 року. Той, чия вимога складалася з біткоїна, отримує гроші за оцінкою дна ринку, а не за вартістю активу, який у нього був. Формально 119%, по суті — компенсація з втратою всієї динаміки за два роки.

Кількість тих, хто може натиснути рубильник, у самостійного зберігання не нульова. У банку й на біржі таких сторін дві. У DeFi за позиції в стейблкоїні їх фактично теж дві: емітент токена точково і управління протоколу грубо, паузою всього ринку. І тільки актив без емітента прибирає точковий рубильник зовсім — це єдиний рядок, де самостійність справді змінює картину, а не переносить ризик в іншу контору.

Як обрати модель під свою суму і терпимість до ризику

Універсальної відповіді тут немає, і будь-яка стаття, що видає її одним рядком, щось приховує. Є три запитання, які звужують вибір до одного варіанта.

1. Яка частка ваших заощаджень у грі. Сума в межах гарантії вкладів — це той випадок, коли банк дає захист, якого крипта не дає в принципі: повернення за законом і в строк. Що ближче сума до ліміту гарантування, то дорожче коштує відмова від нього.
2. Наскільки вам потрібен посередник. Підтримка, відновлення доступу за документом, звичний інтерфейс, оскарження операції — усе це існує лише там, де є компанія. Плата за це — її ж право заблокувати акаунт і її ж черга у разі банкрутства.
3. Чи готові ви відповідати за ключ. Самостійне зберігання — це навичка, а не галочка в налаштуваннях. Вона окупається тим, що прибирає ризик майданчика, і коштує того, що помилку немає кому виправляти.

Практичний проміжний варіант — розподіл за призначенням: операційна сума там, де зручно, довгострокова — там, де ви контролюєте ключ. Такий розподіл знімає головний аргумент обох крайнощів: не доводиться тримати все в черзі кредиторів і не доводиться зберігати оперативні гроші на пристрої, який можна загубити.

Ризики самостійного зберігання: три способи втратити доступ

• Втрата seed-фрази. Відновлення немає ні в кого: розробник гаманця не зберігає вашу фразу і не може її видати.
• Переказ не на ту адресу. Транзакції фінальні; повернути може лише отримувач, якщо він відомий і згоден. На адресу, якої не існує, — безповоротно.
• Блокування на рівні активу. Ключ у вас, але токен чужий: у USDT і USDC блокування адреси — штатна функція емітента, і цифри вище показують, що нею користуються.

Якщо рішення — брати зберігання на себе, розумно починати з розбору конкретного пристрою та його слабких місць: у нас є докладний огляд апаратного гаманця Ledger Nano X, де розписано, що саме такий пристрій захищає, а чого не захищає.

Що в цій статті застаріє першим: суми й відсотки у справах про банкрутство (Mt.Gox, Celsius, FTX, Knaken) та лічильники замороження стейблкоїнів — їх варто перевіряти на першоджерелах, посилання на які наведені в тексті. Ліміти гарантування вкладів змінюються рідко, але українське правило воєнного стану прив’язане до строку його дії, тому саме цей рядок треба звіряти на сайті Фонду.

Часті запитання

Чи є в DeFi аналог страхування вкладів, як у банку?

Узаконеного аналога немає. Схеми гарантування вкладів — це державний механізм: 600 000 грн в Україні, €100 000 у ЄС, $250 000 у США, з обов’язком виплатити в нормативний строк. У DeFi немає ні регулятора, який цей обов’язок накладає, ні юрособи, на яку його можна накласти. Існують комерційні протоколи страхування, але це платна послуга приватної компанії, а не гарантія за законом.

Чи може DeFi-протокол заморозити особисто мій гаманець?

У протоколу такої функції зазвичай немає. У правах доступу Aave роль Guardian дозволяє поставити на паузу пул або окремий резерв — тобто вимкнути ринок для всіх одразу. Обрати одного користувача не можна. Але якщо ваша позиція номінована в USDT або USDC, точкове блокування можливе на рівні самого токена: це робить його емітент, а не протокол.

Що буде з грошима, якщо криптобіржа збанкрутує?

Ви станете незабезпеченим кредитором і потрапите в загальну чергу. Далі все залежить від конкретної справи: Celsius повернув 64,9% за тридцять сім місяців, FTX за планом від 7 жовтня 2024 року виплачує 103–120% номіналу, але за цінами листопада 2022 року, а справа Mt.Gox триває з 2014 року і на серпень 2026-го досі відкрита. Гарантованого відсотка й гарантованого строку не існує.

Чому помилку в смартконтракті майже неможливо виправити?

Тому що виправляти нічого у звичному сенсі: транзакція вже записана в блокчейн, і ніхто не може змінити цей запис. Єдиний історичний випадок повернення — хардфорк Ethereum 20 липня 2016 року після крадіжки $60 млн із The DAO. Для нього знадобилася згода власників вузлів переписати історію мережі, і частина спільноти відмовилася, через що з’явився Ethereum Classic.

Чи правда, що в DeFi зовсім ніхто не відповідає за втрати?

За виконання коду відповідає сам код, і це буквально так: посередника, зобов’язаного відшкодувати збиток, немає. При цьому відповідальність не зникає, а переходить до вас — за вибір протоколу, за підпис під транзакцією, за зберігання ключа. На біржі навпаки: відповідальність у компанії, але вона сама вирішує, визнавати її в конкретному випадку чи ні, як показали історії з покриттям зламів 2019 і 2025 років.